Фальсифікації - це втрата обличчя назавжди. На жаль, не в Україні...
Вчора мав гарну зустріч з депутатом земельного парламенту (ландстагу) землі Nordrhein-Westfalen, який є також членом політради FDP, Йоахімом Штампом.
Перед тим я кілька разів чув про те, як FDP на парламентських виборах у Північній Вестфалії підняла рейтинг з катастрофічних 2% до 9%, тому важко було утриматись від розмови про позиціонування та стратегію під час цієї конкретної кампанії, ну і про поширення ліберальних ідей також поговорили :)
Побудова стратегії на авторитеті лідера, спроба відв'язатися від негативного сприйняття FDP на федеральному рівні, а також реакція на контрходи опонентів і їх випередження, вибір цільових груп, методи просування меседжів, навіть рішення робити ставку на мажоритарку чи списки і великі суперечки з «обличчям партії» з цього приводу — все це тягне на окремий пост. Можливо навіть не один.
Але сьогодні — коротенький бриф про те, що виявилось незвичним, з моєї української точки зору:
— Не надто багато уваги до мобілізації. Зважаючи на те, що:
(а) початкові 2% — це страшно мало (бар'єр — 5%), і максимальна явка лояльних до партії виборців — чи не єдиний спосіб здобути перевагу, (б) таргетинговою групою була інтелігенція (яка в нас є досить лінивою, і її треба мотивувати), — майже жодних активностей з мобілізації не проводилось. Втім, вдало включені в таргетингову групу пенсіонери, ймовірно, перекрили своєю явкою всі перекоси :)
— В Німеччині є абсолютно легальні бази персональних (!) даних електоральних вподобань, з розбивкою за роками, типом виборів і т.д. Тобто, партія просто купує цю базу даних, де вказані люди, що вже голосували за неї на попередніх виборах, і напряму може з ними комунікувати, таким чином не «стріляючи в повітря».
Ну і найсмачніше: пан депутат не зрозумів запитання про захист результатів виборів. Я спробував повторити через перекладача — все одно не розуміє. Ми витратили кілька хвилин на те, щоб дійти термінологічної згоди і розібратися від кого саме треба захищати результат, хто це має робити і т.д. Виявилось, в німців просто немає проблеми недовіри до результатів виборів. Фальсифікації — це втрата обличчя, і навряд чи хтось би вдруге підтримав партію, яка б хоч раз намагалася (!) таке зробити. Проте, на жаль, не в Україні.
Перед тим я кілька разів чув про те, як FDP на парламентських виборах у Північній Вестфалії підняла рейтинг з катастрофічних 2% до 9%, тому важко було утриматись від розмови про позиціонування та стратегію під час цієї конкретної кампанії, ну і про поширення ліберальних ідей також поговорили :)
Побудова стратегії на авторитеті лідера, спроба відв'язатися від негативного сприйняття FDP на федеральному рівні, а також реакція на контрходи опонентів і їх випередження, вибір цільових груп, методи просування меседжів, навіть рішення робити ставку на мажоритарку чи списки і великі суперечки з «обличчям партії» з цього приводу — все це тягне на окремий пост. Можливо навіть не один.
Але сьогодні — коротенький бриф про те, що виявилось незвичним, з моєї української точки зору:
— Не надто багато уваги до мобілізації. Зважаючи на те, що:
(а) початкові 2% — це страшно мало (бар'єр — 5%), і максимальна явка лояльних до партії виборців — чи не єдиний спосіб здобути перевагу, (б) таргетинговою групою була інтелігенція (яка в нас є досить лінивою, і її треба мотивувати), — майже жодних активностей з мобілізації не проводилось. Втім, вдало включені в таргетингову групу пенсіонери, ймовірно, перекрили своєю явкою всі перекоси :)
— В Німеччині є абсолютно легальні бази персональних (!) даних електоральних вподобань, з розбивкою за роками, типом виборів і т.д. Тобто, партія просто купує цю базу даних, де вказані люди, що вже голосували за неї на попередніх виборах, і напряму може з ними комунікувати, таким чином не «стріляючи в повітря».
Ну і найсмачніше: пан депутат не зрозумів запитання про захист результатів виборів. Я спробував повторити через перекладача — все одно не розуміє. Ми витратили кілька хвилин на те, щоб дійти термінологічної згоди і розібратися від кого саме треба захищати результат, хто це має робити і т.д. Виявилось, в німців просто немає проблеми недовіри до результатів виборів. Фальсифікації — це втрата обличчя, і навряд чи хтось би вдруге підтримав партію, яка б хоч раз намагалася (!) таке зробити. Проте, на жаль, не в Україні.
0 коментарів