Чернівчани викидають токсичні відходи, бо ніхто їх централізовано не утилізує
Відпрацьовані батарейки через вміст важких металів — кадмію, ртуті, літію свинцю, та інших — є одними з найтоксичніших відходів. Одна “пальчикова” батарейка може забруднити до 400 літрів води або ж 20 квадратних метрів ґрунту. Навідміну від країн Євросоюзу, де токсичні відходи сортують та утилізують окремо, в Україні вони зі звичайним сміттям опиняються на звалищах, звідки важкі метали потрапляють у ґрунт та стічні або ґрунтові води. Або ж їх спалюють, і тоді небезпечні речовини потрапляють у повітря.
Ярема ТЕВТУЛЬ, професор хімічного факультету ЧНУ , що практично нічого в Україні дотепер не збиралося, все викидалося: або сусіду на город, або в смітник. І навіть якщо ми батарейку викинули у контейнер для сміття, потім вона пішла на сміттєзвалище. Тут тоненька металічна стінка, батарейка ржавіє і все одно шкідливі речовини потрапляють в довкілля. Дощі падають, ґрунтовими водами переносяться у водойми потім частина з них буде в нас на столі.
У 2012 році у Львові запрацював третій на території Європи завод з утилізації батарейок, він може переробляти тонну батарейок в день. Проте, завод простоює: батарейки до нього потрібно доставити, а люди поки просто їх викидають з побутовим сміттям: окремих місць збору батарейок немає практично ніде. В тому числі, й через складну процедуру ліцензування.
Керівниця проекту з впровадження в Україні європейських шляхів вирішення проблеми електронних відходів екоорганізації “Мама-86” Ольга ЦИГУЛЬОВА DW, що є багато громадських і корпоративних ініціатив зі збору, але батарейки часто просто накопичують: “Виявилося, вкрай мало ліцензій на утилізацію, більше на збір і транспортування батарейок та електровідходів”.
Держпідприємство “Аргентум” повідомило, що станом на кінець 2012 року тут отримали майже дві тонни відпрацьованих батарейок й акумуляторів усіх типів. Проте, переробили в дослідному режимі лише 400 кілограмів: для повноцінного запуску лінії переробки потрібно більше матеріалу. Неперероблені батарейки відсортували та зберігають на складі. Виявляється, саме збір та транспортування небезпечних відходів до місця переробки — ахілесова п’ята проекту, навіть незважаючи на те, що ДП “Аргентум” приймає їх безкоштовно (в країнах ЄС переробники беруть за свої послуги кошти).
Європейська практика поводження з відходами базується на принципі “Хто забруднює, той і платить” і передбачає, що витрати з утилізації відходів повинні нести особи чи організації, котрі ці відходи виробляють чи імпортують. Рамкова Директива щодо відходів, яка закріплює цей принцип, діє в країнах ЄС ще від 1975 року. В Україні такої практики досі немає, проте нещодавно міністр екології Олег ПРОСКУРЯКОВ , що Мінекології готуєтья розробити і реалізувати ряд програм, в яких врахує цей європейський досвід.
Безумовно, одним з найцікавіших прикладів контролю за чистотою довкілля від токсичних відходів є німецькі “Сміттєві детективи” — служба контролю над сортуванням відходів. Ці незвичні детективи відстежують тих, хто влаштовує несанкціоновані звалища, а також контролюють склад сміття, що йде на полігони, аби не допуститипотрапляння до нього небезпечних відходів. (, стор. 59).
Сьогодні Чернівці все ще знаходяться на найбільш екологічно чистих міст України. Відповідальність за збереження екології лежить в першу чергу на місцевих органах влади, які мали б створити умови для безпечної утилізації шкідливих відходів.
Чи не єдиний в Україні успішний приклад централізованого збору небезпечних відходів на території населеного пункту — Черкаси. Тут 24 пункти прийому батарейок, люмінісцентних ламп, акумуляторів та інших приладів, що містять ртуть. Оголошення про пункти збору розміщені на під’їздах, і при накопиченні достатньої кількості їх везуть на переробку до ДП “Аргентум”, а відпрацьовані люмінісцентні лампи — на підприємство “Микитртуть”.
— Просте вирішення проблеми небезпечних відходів на рівні міста — прийняти рішення органу місцевого самоврядування про утилізацію небезпечного сміття, яке передбачало б встановлення спеціальних урн, порядок відбору та роботи підрядника, який транспортуватиме сміття від урн до місця переробки, — зазначила в коментарі CitizenJournalпрограмний директор ІПЦ «Наше Право» Оксана ВАЩУК. — Саме це й варто зробити Чернівецькій міській раді, якщо вона піклується про здоров’я мешканців міста.
На фото: пункти прийому небезпечного сміття у Черкасах
Найперше, що слід почати робити вже сьогодні — не викидати батарейки та інші небезпечні відходи разом із побутовим сміттям. Заведіть окрему ємність для відпрацьованих батарейок у себе в квартирі, а краще — в під’їзді чи в робочому офісі. Роздрукуйте оголошення про шкоду від потрапляння батарейок у ґрунт, в якому зверніть увагу сусідів та колег на необхідність викидати батарейки саме у виготовлену вами урну. Довкілля буде Вам вдячним.
Віднести зібрані батарейки чернівчани можуть у всі , а також у сервіс-центр мобільного оператора МТС на Соборній площі.
Для
Ярема ТЕВТУЛЬ, професор хімічного факультету ЧНУ , що практично нічого в Україні дотепер не збиралося, все викидалося: або сусіду на город, або в смітник. І навіть якщо ми батарейку викинули у контейнер для сміття, потім вона пішла на сміттєзвалище. Тут тоненька металічна стінка, батарейка ржавіє і все одно шкідливі речовини потрапляють в довкілля. Дощі падають, ґрунтовими водами переносяться у водойми потім частина з них буде в нас на столі.
Унікальний завод з переробки батарейок — простоює
У 2012 році у Львові запрацював третій на території Європи завод з утилізації батарейок, він може переробляти тонну батарейок в день. Проте, завод простоює: батарейки до нього потрібно доставити, а люди поки просто їх викидають з побутовим сміттям: окремих місць збору батарейок немає практично ніде. В тому числі, й через складну процедуру ліцензування.
Керівниця проекту з впровадження в Україні європейських шляхів вирішення проблеми електронних відходів екоорганізації “Мама-86” Ольга ЦИГУЛЬОВА DW, що є багато громадських і корпоративних ініціатив зі збору, але батарейки часто просто накопичують: “Виявилося, вкрай мало ліцензій на утилізацію, більше на збір і транспортування батарейок та електровідходів”.
“Збір та транспортування небезпечних відходів до місця переробки — ахілесова п’ята утилізації небезпечних відходів в Україні”.
Держпідприємство “Аргентум” повідомило, що станом на кінець 2012 року тут отримали майже дві тонни відпрацьованих батарейок й акумуляторів усіх типів. Проте, переробили в дослідному режимі лише 400 кілограмів: для повноцінного запуску лінії переробки потрібно більше матеріалу. Неперероблені батарейки відсортували та зберігають на складі. Виявляється, саме збір та транспортування небезпечних відходів до місця переробки — ахілесова п’ята проекту, навіть незважаючи на те, що ДП “Аргентум” приймає їх безкоштовно (в країнах ЄС переробники беруть за свої послуги кошти).
Що робити: національна компетенція
Європейська практика поводження з відходами базується на принципі “Хто забруднює, той і платить” і передбачає, що витрати з утилізації відходів повинні нести особи чи організації, котрі ці відходи виробляють чи імпортують. Рамкова Директива щодо відходів, яка закріплює цей принцип, діє в країнах ЄС ще від 1975 року. В Україні такої практики досі немає, проте нещодавно міністр екології Олег ПРОСКУРЯКОВ , що Мінекології готуєтья розробити і реалізувати ряд програм, в яких врахує цей європейський досвід.
“Сміттєві детективи” Німеччини є, безумовно, одним з найцікавіших прикладів контролю за чистотою довкілля від токсичних відходів.
Безумовно, одним з найцікавіших прикладів контролю за чистотою довкілля від токсичних відходів є німецькі “Сміттєві детективи” — служба контролю над сортуванням відходів. Ці незвичні детективи відстежують тих, хто влаштовує несанкціоновані звалища, а також контролюють склад сміття, що йде на полігони, аби не допуститипотрапляння до нього небезпечних відходів. (, стор. 59).
Що робити: компетенція та відповідальність чернівчан
Сьогодні Чернівці все ще знаходяться на найбільш екологічно чистих міст України. Відповідальність за збереження екології лежить в першу чергу на місцевих органах влади, які мали б створити умови для безпечної утилізації шкідливих відходів.
Чи не єдиний в Україні успішний приклад централізованого збору небезпечних відходів на території населеного пункту — Черкаси. Тут 24 пункти прийому батарейок, люмінісцентних ламп, акумуляторів та інших приладів, що містять ртуть. Оголошення про пункти збору розміщені на під’їздах, і при накопиченні достатньої кількості їх везуть на переробку до ДП “Аргентум”, а відпрацьовані люмінісцентні лампи — на підприємство “Микитртуть”.
“Просте вирішення проблеми небезпечних відходів на рівні міста — прийняти рішення органу місцевого самоврядування про утилізацію небезпечного сміття, яке передбачало б встановлення спеціальних урн, порядок відбору та роботи підрядника, який транспортуватиме сміття від урн до місця переробки”.
— Просте вирішення проблеми небезпечних відходів на рівні міста — прийняти рішення органу місцевого самоврядування про утилізацію небезпечного сміття, яке передбачало б встановлення спеціальних урн, порядок відбору та роботи підрядника, який транспортуватиме сміття від урн до місця переробки, — зазначила в коментарі CitizenJournalпрограмний директор ІПЦ «Наше Право» Оксана ВАЩУК. — Саме це й варто зробити Чернівецькій міській раді, якщо вона піклується про здоров’я мешканців міста.
На фото: пункти прийому небезпечного сміття у Черкасах
Здати батарейки у Чернівцях — можна!
Найперше, що слід почати робити вже сьогодні — не викидати батарейки та інші небезпечні відходи разом із побутовим сміттям. Заведіть окрему ємність для відпрацьованих батарейок у себе в квартирі, а краще — в під’їзді чи в робочому офісі. Роздрукуйте оголошення про шкоду від потрапляння батарейок у ґрунт, в якому зверніть увагу сусідів та колег на необхідність викидати батарейки саме у виготовлену вами урну. Довкілля буде Вам вдячним.
“Найперше, що слід почати робити вже сьогодні — не викидати батарейки та інші небезпечні відходи разом із побутовим сміттям”.
Віднести зібрані батарейки чернівчани можуть у всі , а також у сервіс-центр мобільного оператора МТС на Соборній площі.
Для
0 коментарів