Вадим Міський
Рейтинг
+209.90
Сила
625.82

Вадим Міський

v-miskyi

avatar
Прокоментуйте, будь-ласка, голосування кнопкодавів від партії «Свобода» на сесії Львівської міської ради? Чи не найпершим їх обов'язком, як народних обранців, є відвідування сесій, а не передавання карток?
avatar
avatar
А картинки і досі радують око)
avatar
Володя, навіть два (і навіть п'ять) міст — це не «середньостатистично» для України. Дуже прикре формулювання, як ти не виправдовуйся.
avatar
і ще: ну дууже цікаве таке собі «середньостатистичне українське місто», в яке масово(!) повертаються(!!) євреї, після початку війни в Ізраїлі :)
В цілому національний склад також «какбэ намекает», звідки ростуть ноги.
Треба грамотно формулювати, напр.: «У місті, що статистично близьке до Чернівців», абощо.
avatar
Ребята, да поменяйте вы уже в тексте слово «тренинг» на «баттл»!
avatar
Вадим Міський
v-miskyi.vkursi.com/
член Всеукраїнського секретаріату ВМГО «Демократичний Альянс»
avatar
Перепрошую за довге відповідання — коментар випав з мого поля зору і загубився.

Мультикультуралізм. Я обосисто не бачу недоліків у ідеї мультикультурності, проте є конкретні недоліки в практиці її впровадження.
Справа в тім, що питання мультикультуралізму тісно пов'язане з відповідальністю:
1) законодавчої влади — за формування належної законодавчої бази* для інтеграції в суспільство імігрантів;
2) виконавчої влади — за слідкуванням дотримання умов і процесом інтеграції імігрантів;
3) самих імігрантів — за усвідомлення того, куди ти їдеш і особисту чесність перед державою, що готова надати тобі простір для розвитку.

Говорячи термінами математики, умови 1) і 2) — є необхідними і достатніми для інтеграції мігранта; умова 3) — є менш ймовірною (малоймовірною, або навіть неймовірною), проте в разі виконання — буде приємним бонусом і полегшенням роботи 1) і 2).

*Що мали б передбачати такі законодавчі норми:
а) механізми навчання і ознайомлення з європейськими цінностями;
б) механізми адаптації особи до культурних умов європи;
в) механізми дотації проживання такої особи на випадок втрати роботи, які стимулюють до пошуку нової роботи (скажімо, обмежені в часі, або такі що зменшуються щомісяця на певний відсоток);
г) індикатори та механізми контролю за процесом інтеграції;
д) індикатори, що свідчать про невиконання умов інтеграції та механізми депортації.
(перелік може бути неповним).

Виходячи з такої моделі, можна досліджувати, де саме є причина помилок у впровадження політики мультикультуралізму, шукати її і виправляти.

Випереджуючи нарікання на нетолерантність до культури імігранта, зазначу, що мова йде не про відмову від власної культури, а лише про підвищення її рівня до рівня європейської (визнання прав та свобод людини — за відсутності такого, та відповідальність на рівні з іншими мешканцями Європи. Власне, це пояснює і певні моменти з «етнічним рейдерством» — проте, я є гірше обізнаним у цій темі, і не берусь однозначно коментувати). Зрештою, ніхто не змушує ту чи іншу особу інтегруватися в культурний простір Європи, це питання особистого вибору і особистої відповідальності.

На кінець, наведу короткий уривок із інтерв'ю з директором представництва німецького Фонду Конрада Аденауера в Україні — Ніко Ланге — який є експертом в питаннях політики Німеччини, і з яким я спілкувався в т.ч. і по питанню мультикультуралізму і міграціної політики Німеччини у лютому цього року:
(я) Як ви прокоментуєте чутки про жахливу ситуацію із мігрмантами в Європі, на фоні подій що відбулися недавно в Норвегії та заяв відомих європейських політиків про провал політики мультикультуралізму у кількох провідних країнах?
(Н.Л.) Коли в Україні говорять, що Європа потерпає від напливу мігрантів і має з цим величезну проблему — то це є перебільшенням. Так, Європа має певні труднощі з інтеграцією мігрантів; так, були кілька інцидентів. Проте, ці проблеми можна вирішити, і вони вирішуються. Європа не розвалиться через мігрантів.


Це є, знову ж таки, відсиланням до недосконалої політики впровадження,  на відміну від ідеї  — яка є досить хорошою за суттю.
avatar
В принципі, на більшість тез вже відповів тут: v-miskyi.vkursi.com/3239.html#comment12004, тому відповім на ті, що залишилися.

«Бути християнином або мусульманином значить також проповідувати віру і вести боротьбу з іновірцями, котра може мати як відверто насильницький характер (історія Европи та Близького Сходу), або, щонайменше, конфронтаційно-осудливий».
Я не є великим спецом по ісламу, але стосовно християнства — Ви говорите зараз про практику впровадження, яка є не зовсім схожою на біблійну ідею (любові до ворогів). З наведеним Вами трактуванням тексту про «елліна та юдея» згідний в тому, що йдеть про перехід до догматики «прийняв» або «відкинув Христа»; проте така нова догматика не передбачає ворожого ставлення тих, хто «відкинув» — їх все одно потрібно любити (це навіть не потребує пруфів, які — тим не менше — можна навести).

Не сперечаючь із тим, що середні віки не знали толерантності у сенсі XXI ст. Їх, можливо, не розуміли саме в такому широкому сенсі і автори Нового Заповіту. Тому, що толерантність — це крок вперед, від дуже гарної ідейної бази християнства. Толерантність — це еволюція ідеї «опозиції самості до не-самості» до визнання права іншого мати відмінну від тебе «самість».

Щодо прихильників традицій — вони вже також не спалюють поганих відьом на вогнищах (умовно), тому що ідеї еволюціонують.
Вважаю, що ідеї збереження ідентичності могли би мати чудовий потенціал розвитку у напрямку культивування традицій, що до не ведуть до обмеження чиїхось прав та свобод, і еволюції всіх інших традицій до такого ж рівня — таким чином забезпечивши собі розвиток найкращого та збереження ідентичності (культурної, мовної, кольору шкіри, релігійної).

При такому підході ті деякі «інші» (до прикладу, темношкірі), які захочуть ідентифікуватися з «твоїм» (до прикладу, українськістю), ніяким чином не зможуть зіпсувати загальну картину (українськості).
Такий підхід також виключить можливіть стигматизувати «поганим хлопцем» (умовно) того «твого», хто відмовився від індентифікації з «твоїм» — визнаючи його вільне право на вибір.
Такий підхід забезпечить також збереження якісної  і усвідомленої  ідентичності, напротивагу кількісній.
avatar
Я не впевнений, що Ви трактуєте поняття «толерантність» так само, як я (а зі мною і «Декларація принципів толерантності» ЮНЕСКО від 1995 року, яка і визначає це поняття).

Тому, щоб розставити крапки над "і" — процитую статтю 1 цієї декларації:
«Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність — це єдність у різноманітті. Толерантність — це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру».

Жодної відмови (в т.ч. і від ідентичності) побачити неможливо, окрім відмови від обмеження прав меншин (що є цілком прийнятною ціною за мир, особливо в світлі подій світового масштабу останнього сторіччя).
Навідміну, толерантність культивує плідне і мирне співіснування представників різних рас, релігій, поглядів тощо.

В світлі наведеної цитати, можна говорити про те, що перекрутили поняття «толерантності» саме Ви. Більше того, моя апеляція до Ваших слів є їх послідовною критикою (не тільки у світлі «дифузної толерантності» — прив'язку до якої трьох понять з Вашої цитати не можна назвати доречною, а й дещо в світлі «лібералізації ідентичності» — до якої ці три поняття хоч якось та й відносяться) і захистом ідеї толерантності, і тому перекручуванням бути не може.

Тому, якщо зможете, обгрунтуйте Вашу думку про те, що ідея толерантності потребує відмови від ідентичності, навівши пруфи. (Наголошую на тому, що зараз ми обговорюємо ідею толерантності, а не політику її впровадження — де, звісно, як і всюди є перегиби, і їх треба виправляти — або, хоча б, розумно підходити до цих питань в Україні, навчаючись на помилках).

P.S. Відповідаючи на Ваше питання:
Не потрібно бути українцем, якщо ти темношкірий. Проте, на ділі, темношкірий може виявитись значно кращим і свідомішим українцем (що зовні виглядає «нетрадиційно», проте працює на користь української держави, розуміє права людини і є членом громадянського суспільства — припустимо), ніж європеоїд (що зовні носить хрестика на шиї і говорить українською, проте готовий культивувати в собі стереотипний образ ворога в обличчі всіх, хто бодай чимось на нього не схожий).
Не виключений і зворотний варіант:
а) коли темношкірий виявиться «поганим хлопцем», що дбає лише про власну користь. Проте, вважати людей «поганими хлопцями» через колір шкіри (чи якісь переконання) — не об'єктивно, бо мірою об'єктивності можуть біти лише конкретні вчинки тієї чи іншої людини.
б) або коли європеоїд працюватиме на користь української держави, дбатиме про права людини, буде членом громадянського суспільства. Проте, в такому випадку питання толерантності не стоятиме, бо людина що виконує це є толерантною за визначенням.

Це як ідея — "існування передує сутності" (знову ж таки повертаємось до логіки екзистенціалізму, але вона тут — просто залізна). І як притча про двох синів, один з яких погодився виконати прохання батька і не виконав, а другий — відмовився, проте таки виконав згодом — і виявився праведнішим (знову ж таки повертаємось до християнства, яке цією притчею говорить про те ж саме).
avatar
В суботу мова йшла про те, що ми представляємо отриману інформацію на обговорення нашої групи, і потім продовжуємо переговори.
avatar
«Однак раніше, як відомо, публічно заявляла протилежні речі, відкрито себе асоціюючи з африканським» — цікаво. Не виключаю той факт, що вона могла використати ситуацію, яка вже склалася після слів Сиротюка, собі на користь. Проте, наводьте лінки, де саме вона асоціювала себе з африканським, бо слова — це слова, а пруф — пруфом)

Питання християнської моралі згадувати — належить.
Ні в кого не викликає подиву, що ви як традиціоналіст спираєтеся на християнську традицію. Аналогічно, толерантність спирається на християнську мораль. Це питання об'ємне, проте я більш ніж певен у тому, що коли важко сперечатись з конкретними біблійними текстами, то найпростіший вихід — це згадати традицію і сказати «написано — одне, а традиційно робилося інше». «Різні рівні прочитання Біблії» — приблизно про те ж.
Зазначу, в мене навіть у планах не було апелювати до Біблії за підтримкою в питаннях толерантності. Але, якщо ви вже зачепили тему християнства — то треба відмітити, що найбільш авторитетним джерелом для нього є Біблія; і людина, яка називає себе християнином, повинна знати у що вона вірить — як мінімум подивившить, що в цій книзі написано. Практика впровадження (яку можна назвати «традицією») — вибачте, це вже звичайнісінька політика — яка, як відомо, чистою не буває.

Стосовно «субстанційних понять» і т.п.
Дуже цікаве походження думки про те, що «толерантність — це відмова від ідентичності».
Ідентичність — це голосно кричати про те, що ти українець? Не плутайте з показухою. (Продовжуючи думку — темношкірий сусід може якось пагубно вплинути на українця? Чи сусідство з мусульманином або будистом заважати тобі бути християнином? Не дуже зручні аргументи для критики, чи не так? Бо якщо воно завадило — треба ставити питання «а чи був хритиянином (українцем, etc.) той, кому це завадило?»).

Ідентичність — повторюсь — це те, що в середині. Ніхто, абсолютно ніхто, не може заважати тобі бути справжнім українцем, якщо ти цього хочеш. Ідентичність — це мета-якість, як, скажімо, віра. Хіба хтось може заважати вірити, для прикладу, в Бога? Чи любити кого-небудь або що-небудь? Хіба можна заважати надіятись на краще майбутнє? Неможна, тому що ці якості — в середині.

Саме тому, якщо ваша хвалена «ідентичність» обмежується лише зовнішніми проявами, то потрапивши в мульти-ідентичне середовище — вона обов'язково «здується», як ви це і передбачили у вашому коментарі. І ніхто не зможе сперечатися з тим, що гріш ціна такій «ідентичності». А та, яка в середині — не бачу для неї жодних причин боятися темношкірого сусіда. Навіть, якщо він (представляючи групу людей, об'єднаних кольором шкіри, спільною ідеєю чи будь чим іншим) пройде до парламенту.

Таким чином, висновок «простий, як двері» — так само просто спростовується. Можна собі уявити, що від вас потребують вімовитись від ідентичності і все життя боятись цього. А заодне — і новомодних, проте «прогнилих» європейських цінностей, які покликані «знищити» вас і зробити з вас «безликого робота-раба» без моралі, віри і орієнтації.
А можна жити і поважати інших. Поважати, незалежно від того, чорний в нього колір шкіри чи білий, незалежно від його релігійних чи особистих вподобань.

Тому висновок, який нажаль не такий «простий, як двері», а справді — обдуманий і виважений, зрозумілий завдяки крові людей, які стали жертвами всеможливих фобій мас, полягає у тому, що цим масовим фобіям — не місце у сучасному світі. Якщо в тебе сусід темношкірий, мусульманин, китаєць, гей чи навіть гетеросексуал — то це ніяким чином не може заважати тобі бути українцем. Бо українство — воно в середині, а не зовні.
avatar
Щодо расової представленості.
Я не зустрічав жодного джерела, де б було вказано, що ідея толерантності вимагає завозити «осіб не білої барви обличчя». Якщо ви маєте — наведіть.
Якщо ви маєте документи, в яких зазначено, що для євроінтеграції потрібно завозити тих самих осіб — наведіть.

Стостовно сексуальних меншин.
Наведіть тексти з Нового Заповіту (який є основою всіх християнських релігій без виключення), які говорять про заборону сидіти за одним столом з представником сексменшинств.

Ну цікаво, правда, що слугує основою для Ваших аргументів. Писати слова всі ми вміємо :)
avatar
Щодо релігій, обмежень демонстрації приналежності і т.д…

Якби хоч десята частина людей, що демонструють свою «релігійність», керувались хоч якимись християнськими принипами, мали хоч якісь християнські цінності — окрім хрестиків на шиї і хрестіння, коли проїздять у маршрутці повз церкву (і, можливо, раз у рік — на пасху — до церкви) — було б про шо говорити.
Особисто моя точка зору: будь-яка показуха, що не має під собою жодних цінностей, має бути обмежена. Проте, це зробити неможливо, бо в душу прямо з ходу не зазирнеш і не перевіриш. А казати, що він релігійний буде кожен, хто вчепив на себе хрестик (sic!).

Тому демонструвати треба цінності. Мораль, якщо хочете. Наприклад, любити ближнього. Навіть якщо він негр. І навіть якщо не християнин. Якщо ви маєте конкретні цитати з Біблії, які говорять що для християнина важливіше носити хрестик чи бодай якось демонструвати приналежність до віри, замість того, щоб любити ближнього — прошу навести. Всі інші точки зору — окрім біблійної — це лише інтерпретації.
Віра — це те, що в середині, а не зовні.

Доречі, мусульманам забороняють ходити в паранджі та нікабі. Дедалі активніше.
avatar
Щодо комунізму — саме таку критику, як ви навели зараз я і мав на увазі як конструктивну. Проте предмет обговорення — все ж, не комунізм))
Ви можете так само гарно пояснити вашу позицію щодо — цитую Вас — «афроукраїнців, гомосексуалістів, лесбійок, нехристів»? Але не в загальному, а до саме до цих, включаючи «нехристів».
avatar
Це про еліту. І про формувачів та провідників думок громадськості.
Якщо прочитати статтю, можна побачити, що про Сиротюка в ній — ні слова. Зате, наведені деякі вислови вкурсівців, які є нетолерантними. Більше того — вони ставлять під сумнів навіть право нації відокремлювати церкву від держави а також право називатися українцем, якщо говориш вдома російською, або якщо серед твоїх предків раптом затесався полінезієць. А асоціативний ряд пана Жахіва я вже коментував у його блозі. Подібні висловлювання — я ще раз повторюся — погляд на форму, замість погляду на суть. Від того, що ми ще раз детально обговоримо форму, ми ні на крок не наблизимось до суті.

Вибачте, але не бачу змісту продовжувати саме цю гілку дискусії, бо нові думки вона не продукує, а ті що мав — я вже виклав у статті. І сказати більше і краще, ніж я вже це зробив, я навряд чи найближчим часом зможу — як мінімум через брак вільного часу.
avatar
Індикатор браку толерантності — коли еліта дозволяє собі публічні нетолерантні висловлювання. Від говоріння «верхів» до дій «низів» — один крок.
avatar
На самом деле, малым партиям перекрыли кислород не только 5-процентным проходным барьером, а еще и залогом в 2 миллиона гривен, который нужно внести за участие в выборах, согласно новому Закону «О выборах народных депутатов».
Это попытка избавиться появления новых партий? которые собираются быть представителями народа, а не денежных мешков, и естественно без таких средств не смогут принять участие в выборах.
avatar
Арфуш трошки психанув)
А от щодо Гайтани — особисто я вважа, що цілком нормально.
Проте, ціль статті — не почепити ангельські крила Гайтані, а Сиротюкові — диявольського хвоста. Тут мова йде про толерантність — як явище, якого бракує в українському суспільстві. І про відповідальність людей, які мають вплив громадську думку.
Гайтана і Сиротюк спричинили спалах дискусії в суспільстві. Дискусія — це добре. І це індикатор того, що тема в суспільстві актуальна. Але будувати свої тези щодо виправданості чи не виправданості ідеї толерантності, беручи за основу лише поведінку Сиротюка чи Гайтани — це те саме, що критикувати ідею комунізму лише тим, що в СРСР його будували через дупу. Критика має мати під собою тверді підстави.
avatar
Дуже гарно зачіплена тема «радикалької толерантності».
«Радикалізація» толерантності автоматично вестиме до перегибів — як у будь-якій іншій ідеї. І, дивлячись на це, може на перший погляд здатися що ідея толерантності дискредитована. Проте, лише на перший.

Саме свідомий підхід до толенратності — це те, що повинно культивуватися.
Саме завдяки цьому, як ви кажете, «люди порозумнішають» і знайдуть спосіб жити без утисків прав, гідності та свободи особистості. Принаймні, докладати зусиль до цього хочеться.